Лоботомія вітчизняної медицини або справжнє обличчя реформи охорони здоров’я
18 июня 2017 г., 19:33:00
732
8 червня 2017 року Верховна Рада України прийняла у першому читанні закон «…про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів».
Даним законопроектом уряд мав на меті реорганізувати систему охорони здоров’я через зміну механізму її фінансування та введення фактору конкуренції у дану галузь, однак досягти такої високої мети навряд чи вийде через ряд факторів.
Процедура реалізації
Згідно нового закону, держава буде фінансувати з бюджету отримані пацієнтами послуги (перелік та норма фінансування яких встановлюватимуться Кабінетом Міністрів щорічно) на основі договору між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів та медичними установами чи суб’єктами.
Фактично, це означає «приватизацію» охорони здоров’я державою, оскільки за допомогою механізму ліцензування лікарів чи лікарень планується формування конкуренції та ринку послуг всередині державної галузі. Саме конкуренція тепер начебто стимулюватиме розвиток вітчизняної медицини. Кожен лікар чи установа будуть автономними і виконуватимуть умови договорів з державою. Однак, опитані нами лікарі вважають укладання таких угод ідеальним майданчиком для ще більшого поглиблення корупції.
Сам договір, по своїй суті, являтиме собою ліцензію на право ведення діяльності на певній території та встановлюватиме єдиний прейскурант послуг, які надаватиме медична установа. Послуги поділятимуться на чотири рівні:
- Первинна допомога (надається пацієнту обраним ним лікарем на основі подання «заявки» на отримання послуг);
- Вторинна, або спеціалізована допомога (надається за направленням сімейного лікаря, тобто після отримання первинної допомоги);
- Третинна, або високоспеціалізована допомога (надається за направленням сімейного лікаря);
- Паліативна допомога (пов’язана з створенням комфортних умов для людей з невиліковними хворобами).
Кожен з рівнів відтепер матиме свою квоту в запланованому компенсаційному бюджеті. Таким чином уряд планує оптимізувати витрати на охорону здоров’я і вивести вітчизняну медицину на європейський рівень.
За задумом авторів законопроекту, Переваги нової системи полягатимуть саме у стимулюванні конкуренції та можливості вести одноосібну практику як лікар, що в свою чергу максимізуватиме отриманий дохід. Зростання заробітної плати працівників охорони здоров’я має стимулювати молодь до отримання професії лікаря, піднімати її престиж серед населення.
Бажання отримати найвищий дохід мотивуватиме до впровадження новітніх технологій у медицині та розробці власного обладнання та устаткування, з метою надання найякісніших послуг.
Приблизно так в ідеалі має статися після введення нової системи, але українські реалії жорстокі і вносять свої корективи, які не враховуються авторами цього законопроекту. Його відірваність від реалій обурює представників закладів охорони здоров’я.
З моменту заяви та оприлюднення перших даних про майбутню реформу, вона викликала величезний суспільний резонанс серед медиків та громадян. Саме з метою заспокоїти громадськість 13 червня був опублікований звіт МОЗу в якому начебто спростовувалися типові міфи про зміни, що чекають на всю медичну галузь України.
Ми підготували власну відповідь на заяву Міністерства охорони здоров’я, яка покаже, чому медична реформа Уляни Супрун лише поглибить кризу української медицини.
Перешкоди, які стоять на шляху у команди в.о. міністра на даному етапі не тільки не врятують українські лікарні, а й лише погіршать ситуацію.
Так, безкоштовне отримання допомоги 2-4 рівня (спеціалізованої, високоспеціалізованої та паліативної) неможливе без направлення від сімейного лікаря. Тобто тепер, щоб проконсультуватися з галузевим спеціалістом (онкологом, кардіологом, офтальмологом, тощо), необхідно відвідувати лікаря «першого рівня», а це означатиме сплату йому коштів з державного бюджету за послугу, що фактично не була надана. Як результат – зменшення кількості грошей, які повинні бути сплачені профільному лікарю, що призведе до його незацікавленості у роботі за власною спеціалізацією.
Отримавши направлення від сімейного лікаря, Ви все одно не застраховані на отримання безкоштовних послуг, оскільки вторинна, третинна та паліативна допомога компенсуватимуться державою, як правило, частково. Перспектива фінансування нехай і незначної, але частини лікування в Україні на даному етапі є бомбою сповільненої дії. Оскільки лікарі одноголосно констатують, що наші люди не звикли звертатися до лікаря одразу після появи проблеми, вони зволікають до того часу, поки незначна хвороба може мати тяжкі наслідки.
Оскільки матеріальний стан величезного пласта населення є вкрай скрутним, люди не бажають витрачати гроші на власне лікування, аж поки ситуація не стає небезпечною, про таку тенденцію у вітчизняній медицині нам повідомляють як самі лікарі, так і офіційна статистика МОЗу.
МОЗ на такі заяви відповідає:
«Безкоштовної медицини в нашій країні не існує. 90% ліків купуються за особисті кошти громадян. За даними досліджень, кожен другий пацієнт відмовляється від лікування або відкладає його через брак грошей. Тому казати, що медицина СТАНЕ платною і дуже дорогою неправильно. Вона ВЖЕ зараз платна і дуже дорога».
Такий коментар з боку профільного міністерства виглядає не як аргумент за медичну реформу, а як невміле виправдання, яке точно не додає впевненості у можливості та рішучості команди пані Супрун.
Законність закону?
Ситуація стає ще гіршою, коли закон буквально «протягують» у першому читанні з мінімальною підтримкою народних депутатів. Процедура прийняття даного законопроекту за словами парламентаріїв була незаконною. Інформатор раніше повідомляв, що депутати від Радикальної партії за даний закон не голосували, а лідер політичної сили Олег Ляшко з трибуни Верховної Ради звинуватив колег у «кнопкодавстві» та наразі вимагає скасування голосування за закон.
Нагадаємо, що за неособисте голосування в Україні не передбачено ні адміністративної, ні тим більш кримінальної відповідальності.
Сімейні лікарі чи профільні спеціалісти?
Ще більше сумнів додає ситуація з кадровим голодом у медичних установах, зокрема у галузі кардіології, – повідомив лікар-кардіолог ДКГ ДПСУ.
У таких умовах сімейний лікар стане фундаментом нової медичної системи, оскільки буде першим фахівцем, до якого звернеться пацієнт. Саме на його долю випаде найважливіше завдання визначення початкового діагнозу. Проте на даному етапі Міністерство охорони здоров’я визнає брак кадрів саме цього спрямування, що вже підриває віру в можливість дійсно якісного проведення даної реформи. Водночас, сімейний лікар має володіти фундаментальними знаннями людської фізіології, оскільки саме від нього залежить первинний діагноз пацієнта та його подальше направлення до профільного лікаря. За інформацією, яку нам надав лікар-кардіолог ЦКГ ДПСУ, рівень підготовки сімейних лікарів на даному етапі не достатній для обслуговування такої кількості пацієнтів з величезним спектром хвороб.
Закриття чи “переорієнтація”?
Українська ментальність є не єдиною перепоною, на яку наштовхується реформа. Головною проблемою є той фактор, який першочергово мав зрушити все з мертвої точки – конкуренція. Її вплив на розвиток є беззаперечним, однак у державному секторі охорони здоров’я це створює неабиякі проблеми.
Уявимо з Вами типову українську районну лікарню, яка має застаріле обладнання та нестачу кваліфікованих кадрів. За новими правилами, в умовах жорсткої конкуренції за бюджетні та пацієнтські кошти, ця установа приречена порівняно з обласною лікарнею, де ситуація з матеріальною базою та персоналом дещо краща. «Ну й добре», – скажете Ви: «вони лише проїдають наші з вами гроші». А тепер подивіться на ситуацію під іншим кутом.
Перспектива ліквідації або, як зазначали у МОЗ, перепрофілювання районної чи іншої лікарні залишить без своєчасної медичної допомоги десятки населених пунктів по всій країні, що може ще більше поглибити демографічну кризу.
Депутат Верховної Ради Андрій Лозовий у своєму Facebook прокоментував ситуацію таким чином: «Так званою медичною рехвормою фактично відбувається знищення наукових медичних інститутів. А де важкохворим робити трансплантацію органів, якщо закрити Інститут Шалімова? Де робити пересадку серця, якщо закрити Інститут Амосова?»
Про трагічні наслідки можливої реформи охорони здоров’я наголошували учасники протестної акції лікарів у Запоріжжі ще в лютому цього року. Лікарі та фельдшери міста й області тоді вийшли на мітинг проти реформи швидкої допомоги міністра Супрун, яка мала стати першим кроком до впровадження нової системи охорони здоров’я. Підчас цієї акції свій коментар з приводу реформи надала Вікторія Удовиченко, Головний фельдшер Запорізького центру екстреної медичної допомоги:«Я завжди провожу як приклад мій нещасний Розівський район. Там одна бригада швидкої допомоги. Дійсно, на кількість населення її достатньо, але до крайнього села їхати 60 кілометрів. Не доїде людина живою. Я це кажу як фахівець, бо 34 роки віддала швидкій».
Ціна реформи
Питання, яке також гостро стоїть у лікарів та допоміжного персоналу з приводу реформи – це заробітна плата. Міністерство охорони здоров’я у своєму коментарі на це питання відповідає таким чином:
«У 2018-му році середня виплата на первинній ланці складе близько 370 грн на одного пацієнта, в 2019-му — 450 грн. На 2000 пацієнтів це створить річний дохід в 740 000 грн у 2018 р. та 900 000 грн у 2019 р. В цей бюджет входить оренда, робота лікаря, фельдшера та медсестри, прості витратні матеріали та часткове покриття по аналізах. Ліки в цей бюджет не входять».
В своєму інтерв’ю Уляна Супрун зауважила, що на даному етапі в Україні працює близько 25 тисяч сімейних лікарів, що становить близько 30-50 відсотків від їх загальної кількості.
Таким чином, щорічні витрати на сімейних лікарів становитимуть 18,5 мільярди гривень. Бюджет МОЗу на 2017 рік становить близько 77 мільярди гривень. Тобто витрати на заробітну плату третини всіх лікарів в Україні за новим законом – чверть від усіх витрат відомства. Не варто забувати, що витрати на утримання вузькопрофільних спеціалістів за справедливих умов мають бути значно вищими, оскільки їх відповідальність та кваліфікаційний рівень є об’єктивно більшим. До цієї суми слід додати державні закупівлі ліків за пріоритетними галузями, витрати на утримання обладнання та автопарку швидкої допомоги, які зараз потребують негайного оновлення.
Такий масштаб фінансування не можливо забезпечити за допомогою бюджетних коштів та сплати послуг спеціалістів через касу, оскільки офіційна заява МОЗу стверджує, що такий платіж має бути мінімальним.
Лікар-анестезіолог Богодухівської районної лікарні у своєму коментарі наголосив, що гроші, які будуть витрачені на реформу, мали б піти на нове обладнання, якого так не вистачає лікарні.
Зрозуміло, що українська медицина не є найкращою і має безліч вад та проблем, однак як зазначають самі лікарі, це не привід руйнувати все старе. Медики бажають мати гідні умови праці та можливість рятувати людські життя, а нова реформа можливо і спрацювала б в інших умовах, але в українських реаліях – це не якісні зміни, а примусове вбивство цілої галузі через необізнаність та некомпетентність.
Максим Лиманський
для ІНФОРМАТОРа
Читайте еще
влажность:
давление:
ветер:
влажность:
давление:
ветер:
влажность:
давление:
ветер:
