Знищення тріо Мареничів у 1980-му: так вбивалася рідна українська культура, рідна мова, рідна пісня

13 августа 2018 г., 18:08:00

1314

Свідоме знищення тріо Мареничів у 1980-му – підступний та гріховний злочин радянської влади: так вбивалася рідна українська культура, рідна мова, рідна пісня. А що ж ми, українці, відповіли та те, адже тиша навкруги надовго запала навколо їхнього імені?!

Найбільше боляче і образливо, що подібне мало і має місце всі роки української незалежності…

Перше українське вокальне естрадне тріо Мареничів – три різні людини: славнозвісні, оповиті чутками, плітками, пересудами, самобутні й непересічні, зі своїми характерами, чеснотами, вадами. Долі у них злилися, як і голоси.

Читайте також: Змусили підписати дозвіл на знищення всіх власних творів. Як совєти репресували українського композитора

”Корінний волинянин” (як вважають досі) Валерій народився у Кривому Розі. Й дотепер мільйонам українців видається, що Антоніна та Світлана — щирі українки. Настільки величезний їхній внесок у національну пісню і настільки бездоганна мова (обидві вже забули коли розмовляли російською, адже давно бачать сни українською, кохають і живуть лише нею, інколи видається, що російської взагалі не знають), навіть не віриться, що сестри Сухорукови народилися в російській глибинці, в Самарі (тодішній Куйбишев).

На початку 1970–их не було такої оселі, де б не звучали надзвичайно популярні ”Місяць і зіроньки”, ”Маки червоні”, ”Тиша навкруги”, ”Ой під вишнею…”, ”Посилала мене Мати”, ”Чом ти не прийшов?”.

Простий люд слухав мелодійні народні пісні в сучасному естрадному аранжуванні та показував пальцем у телевізор – гадав, хто кому з тріо ким доводиться.

”Знавці” розповідали більше: усі троє – галичани (які лише місцевості не претендували на малу батьківщину), що це брат і дві сестри, що…

Найцікавіше, що пісні про кохання принесли тріо всенародну незрадливу любов.

Читайте також: Письменниця: Україноцентрична культура є гарантом збереження держави

Волиняни (тріо було у складі Волинської обласної філармонії) неодмінно виступали лише у національних вишиванках і пропагували національне високопрофесійне мистецтво, яке ніяк не вписувалося у світлі рамки будівників комунізму.

У 1980–му Мареничі відмовилися співати спочатку перед представниками Національних олімпійських комітетів у Москві, а згодом — в офіційному концерті до Дня колгоспника. Спалахнув скандал — історія непокори потрапила в газети.

З Міністерства культури УРСР надійшов наказ із забороною Мареничам виступати за межами Волинської області.

"Доброзичливці" розмагнітили свіжознятий фільм, припинили трансляцію їхніх записів на радіо та телебаченні. В один момент радянська пропаганда ледь не зі швидкістю звуку поширила чутки, що Мареничі зрадили країну рад і подалися в буржуазну Канаду. І це спрацювало.

Тиша навкруги надовго запала навколо їхнього імені…

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram