Історія про те, як швидко й радикально можуть змінюватися обставини і наша реакція на них

22 октября 2018 г., 18:00:00

1532

Невеличка, але показова історія, яка вдало показує, як швидко і радикально можуть змінюватися обставини й наша реакція на них. Зі щасливим фіналом.

Заходжу в літак і бачу, що вільних місць для мого наплічника вже не лишилося, а поруч з моїм місцем сидить настільки огрядний чоловік, що шансів мені якось вмоститися у моє крісло практично немає. Я розумію, що це халепа, а чоловік вибачається.

Читайте також: Ці шість кроків допоможуть покращити настрій швидше, ніж ви доп'єте ранкову каву

Підходить стюардеса і говорить, що вільних місць у салоні літака немає. На щастя, мій великогабаритний сусід виявляється австрійцем, авіалінії теж австрійські, тому стюардеса, після нетривалої розмови з пасажиром, вирушає на співбесіду з начальницею. Тим часом я думаю, що міг би полежати і в проході або потусувати десь там у закапелку зі стюрдесами. Тут сповіщають, що всі пасажири на борті, і я бачу два вільних місця, на які мене й прилаштовують. Починаю радіти, як мені пощастило.

Та радість моя тривала недовго. З‘ясувалося, що деякі пасажири затрималися, але вже й вони зайшли у літак, тому мене просять звільнити місце і пройти у хвіст літака. В хвості бачу ще одне вільне місце - найнезручніше в усьому салоні. З сумом думаю, що воно призначене мені. Та, на мою радість, молода й симпатична стюардеса запрошує мене пройти трохи далі й там почекати, бо на те місце також є пасажир. Мені, в якості компенсації пропонують чогось випити - наприклад, пива, але ж я пива не п‘ю.

Читайте також: 20 реальных причин, по которым вы до сих пор несчастны

Чекаю далі і вивчаю ситуацію. В салоні вільних місць вже не видно, стюардеси між собою щось активно обговорюють, я бачу поруч з собою спеціальне місце для стюардес і думаю, що хоч і некомфортно, але цікаво було би провести цей переліт на ньому. Мої думки перериває дівчина в червоній формі, яка просить мене пройти в самісінький перед і сісти на будь-яке із двох вільних місць у бізнес-класі. Джек-пот!

П.С. З аеропорту віз таксист, який впізнав мене, не взяв грошей за проїзд і всю дорогу розпитував, куди ми зникли, чому нас давно не видно і не чутно. Останньою нашою піснею, яку він чув, була "Прокрутіть цю пісню по радіо"...

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram

Источник: → Все новости от