ДЕ КІНЬ? АБО ПРО МАСОВІ ЗЛОВЖИВАННЯ ВІДДІЛУ ОСВІТИ ТА ДИТСАДКА №3 «КАЗКА»

29 октября 2018 г., 15:55:42

793

Житель міста Каменя-Каширського Микола Придатко, що працював конюхом у дитячому садку №3 «Казка» розповідає журналістам, що завідуюча закладу продала коня разом із його майном. Не отримавши жодної копійки на відшкодування понесених витрат чоловік має намір подати позов до суду. Проте ця історія не лише про внутрішній конфлікт між працівниками дитсадку. В ході розслідування журналісти виявили масові зловживання осіб, що наділені повноваженнями та причетні до збуту коня. Ці люди займають поважні посади та поставлені, аби захищати наші інтереси. Тому дуже не хотіли, аби про їх корупційні прояви дізналася громада. Лише ми наважилися про це розповісти.

Прередісторія

«З березня 2014 року я працював на посаді конюха в дитячому садочку №3 “Казка» міста Каменя-Каширського , - розпочинає Микола Адамович. - В господарстві був кінь з підводою, яким я возив до садочку пісок, молоко, вивозив сміття тощо. Кінь був спокійним, тому часто брав його під розписку для сільськогосподарських потреб і платив за це гроші завідуючій (авт., - Катерині Леснік). Проте попрацював я недовго: всього 2 роки та 2 місяці».

У чому полягає необхідність утримування коня в дитячому садочку пояснює начальник відділу освіти Камінь-Каширської райдержадміністрації Віктор Пась:

«Коней тримали ще до мого приходу на посаду і в школах, і в садочку. Бо потрібно постачати продукти харчування, вивезти звідти сміття тощо. З часом потреба у їх утримуванні відпала, тому що приватні підприємці підвозять продукти до самої їдальні. Теж саме стосується і вивозу сміття. У містах є відповідні служби».

У березні 2016 року в місцевій районній газеті з’являється оголошення про продаж коня в дитсадку №3 «Казка». «Хоча до цього моменту про такі наміри мені ніхто не повідомляв», – здивовано продовжує Микола.

Чоловік зрозумів, що може втратити роботу, тому 21 березня завітав до начальника відділу освіти, аби переконатися у правдивості намірів начальства. Віктор Пась заспокоїв чоловіка та пообіцяв, що до початку пенсійного віку конюха (авт., - 24 квітня 2016 року) коня продавати не будуть і він залишиться при роботі.

Завідуюча дитсадка пояснила Миколі Придатку, що причиною продажу коня є нестача кормів для його утримування. Тоді Микола пропонує завідуючій придбати корм у нього. Та зрозумівши, що продаж невідворотній – пише заяву, у якій просить продати коня йому за ті ж самі кошти.

Пан Микола вважає, що першочергове право на купівлю коня повинен був мати саме він.

«Адже тварина 2 роки була в моєму розпорядженні. А ще тому, що маю інвалідність 3 групи, що гарантує мені першочергове право на обслуговування», - додає чоловік.

Проте завідуюча дитсадка з цим не погоджується і вкотре йому відмовила. Чоловік знову звертається із заявою до начальника відділу освіти, аби той посприяв, щоб кінь був проданий саме йому. Та так і не зміг потрапити на прийом до Віктора Пася, тому передав документ через секретаря. В той же день, 23 березня, коня продали.

Скарги конюха

«До мене телефонує колишній кочегар закладу Сергій Зеленко та говорить, що в стайні зірвали навісні замки, а коня продають. Ще й мого колегу – кочегара Віталія Чурика примушували до цього діла, але той відмовився».

«Мені сказала завідуюча: «Іди, рви замка», - розповідає Віталій журналістам. - Я кажу: «Тож в Адамовича є ключ!». А вона: «Його нема тут!». Я сказав, що не буду зривати, розвернувся і пішов. До конюшні в той час підійшов покупець. Завгосп принесла монтіровку, але я не бачив, хто і як відкрив ті двері. Потім вони поїхали. Запрягли коня. Що було на возі – не знаю».

Микола Придатко стверджує, що разом із конем та підводою завідуюча продала його особисте майно. А саме – 3 колеса, 4 резинові камери та 2 підшипники. Із вищевказаними фактами звертався до правоохоронних органів. Та в поліції йому відповіли формальною відпискою, мовляв, по факту відсутні будь-які ознаки адміністративного чи кримінального правопорушення, а вбачаються ознаки цивільно-правових відносин, тому чоловік має намір звернутися до суду. Разом з тим Придатко повідомляє, що керівник закладу продала плуга та борони. А ще, розмістивши оголошення в газеті, й органічне добриво.

«Раніше гноєм із конюшні завідуюча удобрювала собі грядочку, що знаходиться поблизу закладу. А цього разу вирішила гній продати, а гроші забрати собі», - додає чоловік. Житель міста Каменя-Каширського Віктор Сахарук підтвердив, що купував органічне добриво в ДНЗ №3 «Казка» і заплатив за це 400 гривень. Отримати в завідуючої будь-які коментарі з цього приводу журналістам не вдалося.

Скарги чоловіка до відділу освіти були марними. Чоловік щоразу отримував різного роду відписки, тому так і не досяг справедливості. На питання журналістів, чому коня не продали конюхові Віктор Пась відповідає, що той звернувся до нього, коли коня вже не було. Микола Придатко додає, що в період роботи конюхом за власні кошти ремонтував воза, кінську упряж та лікував коня. З проханням повернути кошти за понесені витрати й продане майно звертався до завідуючої, але безрезультатно.

За словами пана Придатка збори в ДНЗ №3 “Казка», на яких начебто ухвалили рішення про продаж коня провели без його участі та вже після збуту тварини. А наступного дня завідуюча вимагала чоловікові писати заяву про звільнення та виконувати обов’язки двірника. Звісно, той відмовився, адже в трудовій книзі сказано, що Микола прийнятий саме на посаду конюха.

«Протягом двох років із закладу було звільнено 8 працівників», - додає Придатко. Його слова підтвердила Лідія Прач, яка дізнавшись про підготовку статті за даною темою звернулася до журналістів, щоб поділитися своєю історію.

«У садочку я працювала 30 років, ще з часів його відкриття. Одного разу із-за відсутності підсобного працівника я помила підлогу замість нього. А завідуюча виписала мені догану. Це абсурд. Потім змушувала прибирати двір. Звісно, я відмовилась, адже в нас був двірник. Так вона знову виписала мені догану, а згодом звільнила з роботи. Я оскаржила її рішення у суді. Суд виграла і мене поновили на роботу. Після цього стосунки з нею стали ще більше напруженішими. Вона встановила на кухні відеокамери та почала шукати будь-які недоліки в моїй роботі. Знову написала догану, коли я на 8 хвилин спізнилася на роботу. Вона доплюсувала ще 15 хвилин – і в результаті вийшло 25! Я вимушена була написала заяву про звільнення, адже працювати з таким керівником неможливо. Наразі працюю в дитсадку «Світлячок» і задоволена тутешнім керівництвом. Впродовж двох років завідуюча звільнила 8 працівників. Тиснула на них і ті звільнялися з роботи. Чотири рази люди подавали на неї позов до суду і щоразу суд задовольняв вимоги позивачів».

Щоб з’ясувати, що насправді трапилось в ДНЗ №3 «Казка» журналісти завітали до завідуючої закладу Катерини Леснік. Та пояснити напружені відносини зі своїми працівниками жінка відмовилась. Пояснила, що не вірить в об’єктивність висвітлення матеріалів у ЗМІ: «Ви на мене копаєте, збираєте всякі негаразди і виносите на маси. Пишіть так, як вважаєте за потрібне!». Про Миколу Придатка додала, що на роботі він зловживав алкоголем: «Це людина, яка розрахувалася із колгоспу та інших структур. Мені не потрібно було брати його на роботу. Він прийшов до мене і, вибачте, хвалиться, що «послав лісом» начальника із комунального господарства, і за це він звільнив його з роботи. Це людина [авт, - Микола Придатко] непорядна! Та й взагалі, його потрібно було звільнити за зловживання алкоголем. Він попросив у мене: «Андріївна, дозвольте я допрацюю до пенсії…». І я його пожаліла, як людину, нехай вже допрацює та йде собі спокійно. А він – ось бачите як непорядно вчиняє! У мене є навіть Акти, я можу їх показати!, - відчиняє шухляду й показує документи, проте не дозволяє їх фотографувати. – Ну ось, «був у нетверезому стані, поводив себе неадекватно, залишив робоче місце». І ще я можу достатньо матеріалів показати стосовно нього. Але не хочу…».

Микола Придатко зізнається, що любив випивати, та уточнює, що лише в перший рік роботи у дитсадку.

«Завідуюча не заперечувала, – додає той, - брала мене на роботу до себе додому. Я їй по господарству допомагав: гнів вивозив, картоплю наорював».

Щоб дізнатися про всі нюанси продажу коня чоловік неодноразово звертався до завідуючої із запитами на отримання публічної інформації. Та не отримавши відповідей на деякі запитання – звернувся до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Насправді – це тема для окремої публікації. Поки-що за виявлені порушення ніхто не поніс відповідальності.

Наразі чоловік працює конюхом в дитячому навчальному закладі №2 «Дзвіночок». Під час написання запитів у відділ освіти Микола скаржився журналістам, що начальник відділу освіти тисне на завідуючу дитсадка, у якому він працює, а також на нього. Тиск пояснює натяками звільнити чоловіка з роботи. Віктор Пась це заперечує. До відома, на початку проведення розслідування завідуюча дитсадка тиснула й на близьких родичів журналіста.

Встановлені факти

Журналісти поставили за мету з’ясувати: хто дав дозвіл на списання-продаж коня та основних засобів, коли і чому їх продали, кому та за яку суму? І тут розпочалося найцікавіше!

Хто дав дозвіл на списання-продаж коня та основних засобів?

Журналісти встановили, що кінь перебував у власності міської ради, але з 1 грудня 2016 року дитсадок був переданий на баланс відділу освіти Камінь-Каширської райдержадміністрації. Камінь-Каширська районна рада рішенням сесії від 22 квітня 2016 року надавала дозвіл на списання коня та основних засобів в ДНЗ №3 «Казка». «До основних засобів списання зокрема належить кінь балансованою вартістю 2500 грн, а також віз балансованою вартістю 68 гривень, який не придатний до використання і не підлягає ремонту», - повідомляється в документі.

До того ж у відділі освіти повідомили, що дозвіл на списання коня було надано райрадою на підставі поданих документів завідуючою Катериною Леснік. Проте в райраді зазначили, що жодних документів завідуюча не подавала. Цей факт не могли підтвердити й у відділі освіти. Згодом уточнили, що клопотання про списання коня та копію акту про непридатність до подальшої експлуатації тварини (акт вибраковки) завідуюча подавала у відділ освіти.

Журналісти поцікавились, хто ж голосував за дане рішення? Виявилось, що дані про результати голосування у протоколі сесії не збігаються з даними у списку поіменного голосування. Зокрема у протоколі зазначено, що за рішення про надання дозволу на списання основних засобів в ДНЗ №3 «Казка» із 26 присутніх на сесії депутатів 20 проголосували «за», 2 – «проти», 4 – утримались. Тим часом у відомості поіменного голосування сказано, що всі 26 депутатів проголосували «за» одноголосно. Такий непрофесійний підрахунок голосів у райраді пояснили технічною помилкою та уточнили, що скоріше за все, дані з протоколу є правильними. Хоча пізніше надіслали журналістам уточнений протокол, у якому вказали, що правильними є дані саме зі списку поіменного голосування, тобто там, де всі 26 депутатів проголосували «за».

2. Коли продали коня та основні засоби?

Якщо вірити словам Миколи Придатка - коня та основні засоби в дошкільному навчальному закладі №3 «Казка» продали 23 березня 2016 року. Цікаво, що дозвіл на списання в районній раді надали лише через місяць, а саме 22 квітня 2016 року. Журналісти намагалися з’ясувати, чи справді Микола Адамович вказав вірну дату продажу, і чи справді дитсадок продав коня та основні засоби раніше, ніж отримав на це дозвіл? Начальник відділу освіти Віктор Пась спростував цю інформацію:

«Я не скажу, коли кінь був проданий, але ж сесії не відбуваються кожного тижня!? Коли була сесія - до нас звернулася завідуюча, тоді я і виніс документи на розгляд. Коня не могли продати завчасно. Всі питання до завідуючої». Проте факти свідчать зовсім інакше. У Камінь-Каширському відділі поліції підтвердили, що дійсно, згідно довідки виданої адміністрацією ДНЗ №3 «Казка» коня продано 23 березня 2016 року. Адже саме в той день чоловік звертався із заявою до правоохоронних органів.

ДОКУМЕНТ

У попередженні про звільнення сказано, що посада конюха скорочується згідно наказу від 23 березня. Імовірно, ця дата теж не є випадковою, інакше хто б доглядав за конем, якби його продали пізніше. Тим часом у районній раді розводять руками та не знають, коли продали коня: «Ви питайте в того, хто його продавав. До нас надійшов лист від балансоутримувача із проханням надати дозвіл на списання. А чи його продавали, чи ні – ми ж не знаємо. І ми не контролюємо такі речі».

3. Чому продали коня?

У відповідь на запит Миколи Придатка завідуюча дитсадочку повідомляє, що ініціатива збуту коня відходила від закладу в усній формі з огляду на відсутність коштів, кормів на його утримання. Начальник відділу освіти з цього приводу додає: «Відділ освіти не виділяє грошей на його утримання. Не було потреби утримувати коня, бо немає присадибної ділянки». Проте у рішенні сесії, яким надали дозвіл на списання коня та основних засобів про брак кормів не сказано ні слова. Зазначено, що «кінь має декілька десятків років і за станом здоров’я непридатний до використання».

А тепер спробуємо розібрати по частинах. Вислів «декілька десятків років» передбачає як мінімум 2 десятки. Журналісти з’ясували справжній вік коня. У документі, що надали в Камінь-Каширській міській раді сказано, що тварину придбали у грудні 2004 року за ціною 2500 гривень, у віці 1 рік. Отже, на момент списання вік коня становив 13 років, а не два десятки.

У райраді відповіли, що надану відділом освіти інформацію про вік та стан коня не перевіряли: «Ми довіряємо тому, хто пише. Нам що, ходити і коневі в зуби заглядати?! Це компетенція та відповідальність балансоутримувача».

Микола Придатко, який доглядав тварину 2 роки заперечує, що кінь за станом здоров’я був хворим та непридатним до використання. Тож журналісти попросили в завідуючої надати акт вибраковки, тобто висновок ветеринара. Та спроба роздобути такий документ обернулася для журналістів тяжкою працею. Завідуюча дитсадка відповідала, що акт вибраковки знаходиться у відділі освіти, а освітяни переслали запит журналістів знову до дитсадка, мовляв інформацією не володіють. Врешті-решт Віктор Пась пішов на поступки та надав бажаний документ.

Згідно Акту працівники Камінь-Каширської міжрайонної лабораторії ветеринарної медицини оглянули коня 25 лютого 2016 року. «При цьому встановлено, що тварина хвора на хронічне запалення копит, і не придатна до подальшої експлуатації, рекомендовано тварину здати на забій», - йдеться в документі. Тут же сказано, що кінь має 13 років.

4. Кому продали коня та основні засоби?

«Кінь був проданий одному з заготівельників. Прізвище, ім’я по батькові не знаю, не запитувала», - ось таку відповідь на запит отримали журналісти від завідуючої дитсадка на питання, кому був проданий кінь.

Тим часом у відділі освіти схильні вважати, що запитувана інформація містить персональні дані, тому не підлягає поширенню.

Микола Придатко сумнівався в тому, що кінь був проданий заготівельнику, інакше б завідуюча не подавала оголошення про продаж коня в районну газету: «Мій знайомий, Олексій Царик, бачив покупця разом із дружиною на шляху до села Нуйно». Олексій Царик, що працює інструктор автошколи підтвердив цю інформацію.

Отримати належну відповідь на запитання, кому був проданий кінь та основні засоби пану Придатку вдалося лише після написання скарги до Уповноваженого Верховної ради з прав людини. Тоді на його домашню адресу надійшов лист від завідуючої, де сказано, що: «Продаж коня був здійснений балансоутримувачем… після попереднього розміщення оголошення в… газеті «Полісся» громадянину Пацалаю Віктору Степановичу. Разом із конем йому ж було відчужено: воза, плуга та борони».

На щастя журналістам вдалося розшукати покупця та поспілкуватися з ним. Чоловік проживає в селі Олександрія Камінь-Каширського району. Говорить, що придбав коня, плуга та борони, проте воза, колеса та підшипники не купував. Чоловік жаліє за купівлю, адже не знав, що тварина хвора:

«Завідуюча сказала, що коневі 11 років і продає його, бо не було харчу. Ми купили тварину, щоб нам на весну можна було працювати. Попрацювали рік майже. А потім здали на м`ясо, бо він кульгав. Вже того коня нема. Ми придбали іншого». Окрім того Віктор Пацалай уточнив, що є пенсіонером і ніколи не працював заготівельником. На запитання, чи зривав він замки від конюшні – категорично заперечив.

5. За яку суму продали коня та основні засоби?

У відділі освіти повідомляють, що в результаті відчуження коня надійшли кошти у сумі 15000 гривень, а в результаті відчуження воза, плуга та борін – загальна сума в розмірі 8068,50 гривень. Тим часом покупець Віктор Пацалай розповідає, що заплатив за коня 20 тисяч гривень. У цю вартість входили також плуг та борони. Інше майно не купував. Оплату здійснював через Приватбанк, а квитанцію отримав дитсадок.

Саму ж квитанцію та копію угоди купівлі-продажу коня журналістам не надали ні в дитсадку, ні у відділі освіти. Надавати на запит цей документ відмовились і в Приватбанку, посилаючись на банківську таємницю.

Медіаюрист, виконавчий директор ГО «Платформа прав людини» Олександр Бурмагін з цього приводу коментує:

«Формально, звісно, це банківська таємниця. Проте вона стосується розпорядження комунальним майном і тому, на мою думку, мають діяти гарантії Закону України «Про доступ до публічної інформації», а не обмеження із закону «Про банки і банківську діяльність». Аргумент щодо суспільної значимості основний - мова йде про комунальне майно, і ч.5 ст.6 закону «Про доступ…» гарантує відкритість такої інформації та документів». Тож аби відстояти свою позицію - журналісти готові звернутися до суду.

Висновок

Заради досягнення своїх цілей у відділі освіти та дитсадку №3 «Казка» готові майже на все: вводити в оману людей, за потреби ховати та випадково знаходити потрібні документи. Забувати кому продали державне майно і несподівано згадувати. Уникати журналістів, відмовлятися від коментарів, не надавати документи та відповіді на запити. Усі рішення вони звикли ухвалювати «тишком-нишком». Аби громада не знала про їх прогріхи, недоопрацювання в роботі і, не дай Боже, стала активною та почала вникати в суть їх справ.

Дане розслідування показує приклад явного ставлення влади та посадових осіб до громади. А ще доводить грубі зловживання у відділі освіти та дитсадку.

Коня та воза, що перебували в державній власності на балансі відділу освіти продали з масовими порушеннями — самовільно, без дозволу районної ради. А коли виникла потреба в отриманні дозволу на списання - надали на розгляд депутатів неправдиві відомості про вік коня, аби створити враження, що нещасну тварину потрібно продати негайно! Проте мало хто із депутатів знав, що коня уже як місяць немає в державній власності і його у себе вдома утримує покупець. Який, до речі, теж виявився обдуреним, адже завідуюча, аби якнайшвидше збути тварину - не повідомила йому про виявлене ветеринарами запалення копит та знизила вік коня на 2 роки. Інформація завідуючої стосовно продажу воза Віктору Пацалаю теж викликає сумнів. Адже сам покупець це заперечує. На жаль журналістам так і не вдалося на всі сто відсотків встановити, хто з них говорить правду.

Та, імовірно, розпоряджатися державним майном, як зі своїм для посадовців відділу освіти та дитсадку норма. Адже наразі невідомо, хто давав дозвіл на списання плуга та борін. Та й у відділі освіти надавати відповідь на це запитання не поспішають. У такий же спосіб “тишком-нишком” вони продали й майно конюха.

В ході розслідування журналісти зіткнулися з масовими порушеннями їх прав на доступ до публічної інформації, що викликане абсолютним небажанням відділу освіти та дитсадка розкривати будь-які подробиці стосовно продажу коня та основних засобів.

Начальник відділу освіти часто маніпулює у розмові з журналістами, намагається уникнути тої чи іншої теми, та іноді надає факти, що не відповідають дійсності. Причому всю відповідальність за виявлені порушення намагається перекласти на плечі завідуючої, аргументуючи свою абсолютну непричетність до збуту тварини.

А от в районній раді надто легковажно ставляться до підрахунку голосів на сесіях та формування протоколів. Маємо надію, що нині ця проблема усунута, знаючи про появу системи голосування, яка обійшлася райраді ледь не у 100 тисяч гривень.

Ця історія потребує завершення. І яким воно буде — залежить від нас.

Богдан-Нестор Ліпич

Даний блог створено вказаним тут автором у рамках проекту «Блогери України проти корупції», за підтримки фонду Black Sea Trust. ГО «ІМІ» та Black Sea Trust можуть не погоджуватися з думкою автора блогу.

Источник: → Все новости от