Як суддя тітушку Крисіна від тюрми врятувала

«Успішність» судової реформи імені Петра Олексійовича у п’ятницю, 9 листопада, продемонстрував спільноті Солом’янський районний суд Києва в особі судді Олени Курової.

Вона, «згідно» з найвищими стандартами Європейського суду з прав людини, який, до речі, українські судді згадують чи не в кожному своєму рішенні як «Отче наш» на церковній службі, заховалася від журналістів у кабінеті і тихцем винесла рішення в резонансній справі засудженого Юрія Крисіна – тітушки, причетного до вбивства журналіста В’ячеслава Веремія та ще ряду кримінально караних «подвигів».

Передісторія проста

В червні цього року Крисін отримав 5 років колонії, і у жовтні був етапований зі слідчого ізолятора, де, подейкують, сидів в досить комфортних умовах, на свою малу батьківщину, в колонію міста Торецьк на Донбасі.

Однак, очевидно, тамтешні умови йому не дуже сподобалися і він, через своїх адвокатів, попросився назад до Києва. Нібито для того, щоб особисто брати участь у засіданнях суду по справі нападу на АЗС. І це при тому, що ще влітку він категорично відмовлявся з’являтися особисто в суд по справі Веремія. Ба більше, просив поставити до нього охорону, тому що його життю нібито загрожують громадські активісти.

Декілька тижнів тому судове засідання, на якому суддя Курова мала розглянути клопотання адвокатів Крисіна про переведення його в СІЗО, не відбулося, адже у суду не було довідки з колонії, що Крисін туди доїхав.

Тут слід зауважити, що на те засідання прийшло з десяток активістів і представників ЗМІ.

Та 9 листопада наша суддя не знайшла нічого кращого, як просто сховатися від журналістів у своєму кабінеті, і тихцем, хвилин за десять, провести засідання за участі лише прокурора. Тобто, ні адвокатів Крисіна, ні його самого через відеозв’язок під час «засідання» не було.

А журналістам лише повідомили, що, мовляв, адвокати не прийшли, тому наступне засідання відбудеться аж 21 грудня.

Журналісти пішли до кабінету судді поцікавитися, що відбулося, і чому засідання призначено аж на кінець грудня. І тут виявилося, що вже все «порішали» – Крисіна повертають у Київ. Суддя заявила, що, мовляв, секретар і прокурор їй сказали, що, окрім прокурора, ніхто на суд не прийшов, тому вона має повне право провести засідання у кабінеті. Досить сумнівне право, треба сказати…

Але, припустимо, що так і було. Сектетарка збрехала судді, прокурор промовчала, але суддя не могла не знати, що справа Крисіна – резонансна. Саме тому переведення стрілок на підлеглу їй секретарку та прокурора виглядає жалюгідним виправданням.

Проте головне в іншому – Кримінальний процесуальний кодекс категорично забороняє проводити будь-яке засідання у кримінальній справі без участі обвинувачуваного. Тому, єдине законне рішення, яке могла ухвалити в цій ситуації суддя, це винести ухвалу про доставку Крисіна в суд з колонії, щоб розглянути питання про його переведення в СІЗО за його участі.

Досить сумнівною є і аргументація Курової щодо мотивів ухвалення такого рішення. Журналістам вона сказала, що перевела Крисіна в Київ для того, щоб швидше розглянути справу про напад на АЗС. Це при тому, що цю нескладну одноепізодну справу Курова розглядає понад півтора року, із квітня 2017-го, призначаючи засідання раз на місяць, а то й рідше.

Очевидно, що тітушку Крисіна продовжують всіма способами рятувати від тюрми, в тому числі, і руками суддів: Верховний суд за лічені дні взяв до провадження касаційну скаргу на вирок апеляційного суду по справі Веремія (при тому, що деякі справи очікують своєї черги роками), у Деснянському суді столиці влітку цього року адвокати Крисіна з -надцятої спроби таки домоглися відводу судді Любові Леонтюк, яка єдина виявила принциповість і відправила Крисіна в СІЗО, і от тепер - апогей «законності» – суддя Курова «під ковдрою» приймає очевидно нікчемне рішення про повернення тітушки з колонії…

З огляду на все це, судова реформа виглядає вельми успішною. Президенту буде чим вчергове похвалитися до п’ятої річниці Революції Гідності.