З недавніх мандрівок Україною: Ясениця Замкова без замку, але з давньою дзвіницею. ФОТО

30 мая 2019 г., 23:59:00

1081

У цих місцях мимоволі хочеться зупинитись – довкола лагідні пологі гори, порослі лісом, а на полонинах – пахучим ялівцем, у долині жебонить річка, повітря напоєне пахощами трав і хвої.

Та ще й назва села цікавезна – Ясениця Замкова! Чим не причина навідатись у це бойківське село і пошукати замок.

Річка в долині називається Ясеничанка. Цікаво, то від неї запозичило назву село? Чи навпаки? Село величеньке і довжелезне – витягнулось вервицею хат вздовж гостинця на Турку.

До Львова звідсіля сотня кілометрів, а до Ужгорода на десять менше. Їхати легко і комфортно – нарешті в горах з’явились добрі якісні дороги. А можна дістатись й потягом.

Читайте також: Винятково вдала мандрівка: про Камулу, капища і кабаняче ікло. ФОТО

Одразу за старим австрійським вокзалом на узвишші видко найголовнішу перлину Ясениці – неймовірної краси дзвіницю-каплицю, побудовану ще у ХVІІІ-му столітті (орієнтовно 1779 рік). Дерев’яна, ошатна, крита ґонтом, вона одразу впадає в око. За переказами її перенесено з села Ісаї. Особливість її ще й у тому, що на одному з ярусів знаходиться капличка Покрови Пресвятої Богородиці. Дерев’яна аркада дзвіниці раптом нагадала мені Італійський дворик у Львові. Враження незабутні!

Поруч неї у 1903-му році постала теж дерев’яна церква Собору Святого Архистратига Михаїла, збудована за проектом Василя Нагірного. Велика, розлога, з високими вікнами – храм видко здалеку. Лиш ріже око новітня блискуча бляха на банях, але від неї ніде не сховаєшся, вже й звик...

Ясениця дуже давнє село – згадується з 1510-го року. Очевидно тут колись був замок. Але слідів його я не знайшов, хоч і пройшов село вздовж і впоперек, піднявся на гостинні довколишні гори, пополуднував серед розкішних трав і ялівцевих кущів. Нічого – зате надихався цілющим повітрям і очі відпочили від книжок і монітора комп’ютера.

Читайте також: Кляштор в Сусідовичах: монастир із власною легендою, який не раз зазнавав нападів та потерпав від пожеж. ФОТО

Тим часом небо поволі затягувало чорним шматтям хмар і десь на півдні за горами глухо гриміло. Час було збиратись додому. Але не хотілось. Бойківщина чарівна і гостинна. Тут є що подивитись і де відпочити тілом і душею.