Для судді закон не писаний
06 ноября 2019 г., 21:00:00
1427
Днями Верховна Рада ухвалила черговий закон про судову реформу в Україні, і ми вкотре сподіваємося на повне перезавантаження системи та продовжуємо вірити в народження чесної, прозорої та ефективної судової влади.
В той же час, попри чергові лозунги, які лунають від чинної влади, – про захист інвестицій, захист прав кредиторів тощо, представники діючого нині суддівського корпусу, вочевидь відчуваючи неминуче наближення судного дня, дивують нас все більш кричущими прикладами свавілля та беззаконня.
На цей раз «відзначилась» представниця харківського правосуддя - суддя Господарського суду Харківської області Пономаренко Тетяна Олександрівна.
Здавалося до неї надійшла дуже проста справа - стягнення заборгованості, але і в ній знайшлося місця для суддівського креативу.
В якості ілюстрації наведемо деякі обставини справи. Так, у 2016 році позивач придбав в Фонді гарантування вкладів фізичних осіб право вимоги за кредитним договором між банком та боржником, який знаходиться в місті Харкові. Сума боргу складала близько 200 тис доларів США. Повернення боргу забезпечене іпотекою.
Боржник, як-то прийнято в Україні, з метою ухилення від повернення коштів, підробив банківські документи, вивів з іпотеки приміщення в центрі Харкова (кримінальна справа зараз розслідується управлінням Національної поліції в Харківській області) та продав його сторонній юридичній особі. В результаті тривалих судів, кредитору вдалося довести факт підробки, повернути своє право іпотеки та реалізувати його, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ніщо не передвіщало біди, але у травні 2018 року боржник, з надуманих підстав «протягує» судове рішення про визнання недійсним правочину про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким було набуто право власності на предмет іпотеки. Після цього і настає найцікавіше.
Кредитор звертається до Господарського суду Харківської області зі звичайним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, але… суддя Пономаренко Т.О. відмовляє у задоволенні позову пославшись на пропуск позивачем трирічного строку позовної давності.
Так, якщо подивитися на це питання поверхово, то таке рішення здається логічним: кредит мав бути повернутий у 2015 році, зараз на дворі 2019 рік, позовна давність становить три роки, а тому - «до побачення».
Але саме це й свідчить або про кричущу некваліфікованість судді або про наявність інших обставин, які викликають сумнів у її неупередженості.
Як беззаперечно відомо широкому загалу юристів, початок перебігу строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права. Ця норма історично існує в Цивільному кодексі з моменту його прийняття.
З тексту рішення судді Пономаренко Т.А., слідує, що суд, в якості підстави для відмови у задоволенні позову, вказав наступне: «відповідачем заявлено про сплив позовної давності, враховуючи те, що позивачем не доведено поважності причин пропуску позовної давності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню».
При цьому, суд в рішенні зазначив, що позивач надав аргументацію стосовно початку перебігу строку позовної давності з 23.05.2018 року, а саме: «… після звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього, зобов`язання Боржника перед Кредитором щодо повернення суму заборгованості в розмірі 219 467,34 долара США, які виникли внаслідок невиконання кредитного договору були виконані в повному обсязі. Проте, як зазначає позивач, 23.05.2018 р. Постановою Київського апеляційного господарського суду було визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким Кредитор набув право власності на предмет іпотеки. Таким чином, 23.05.2018 р. у позивача знову виникло право вимоги до відповідача щодо повернення суми заборгованості в розмірі 219 467, 34 доларів США».
Отже, не викликає жодного сумніву, що позивач не мав можливості та правових підстав для звернення до суду з позовом про захист своїх прав до 2018 року, оскільки зобов’язання було фактично виконане боржником.
Але все, що зазначила з цього приводу суддя - «позивачем не доведено поважності причин пропуску позовної давності», не вказавши при цьому жодної підстави відхилення вищенаведених аргументів позивача.
Якщо в простому питанні про стягнення безумовного боргу з Товариства не можна добитися справедливого рішення суду, - то що вже казати про більш складні спори, що розглядають такі представники харківського правосуддя.
Наразі позивачем подана апеляційна скарга на вищевказане рішення та підготовлена скарга на дисциплінарний проступок судді Пономаренко Т.А. до Вищої ради правосуддя. А поки триває апеляційний розгляд, кредиторам в Україні залишається лише вірити в те, що українське правосуддя не прогнило остаточно та апеляційна інстанція виправить «помилку» суду першої інстанції.
Директор ТОВ «Юридична Компанія «Брок-Партнерс» Андрій Балицький
Читайте еще
влажность:
давление:
ветер:
влажность:
давление:
ветер:
влажность:
давление:
ветер:
