Сповідь матері, яка пройшла через дворічну післяпологову депресію

13 апреля 2018 г., 22:31:00

1133

Популярна мисткиня написала, як їй важко після пологів, вона не відчуває себе і хоче просто попрацювати, а не вотетовотвсьо.

Інші популярні митці взялися її засуджувати і зубоскалити, вплодь до того, що стерилізацію треба робити, якщо не готова бути матір'ю.

Як людина, яка пройшла через дворічну післяпологову депресію, я просто не можу змовчати на цю тему.

Кожну дівчинку з дитинства готують до материнства. Нам розповідають, як добре буде народити, питають, коли діти.

Реклама і ЗМІ подають нам смазливі картинки в димкє про те, як добре, наповнено і прекрасно бути матір'ю. Меседж: станеш матір'ю – реалізуєш себе. Народиш – і зійде щастя.

Читайте також: Мы все являемся частью своих семейных систем. И, хотим того или нет, подчиняемся их законам – психолог

Та й досі я, коли в смурах, часто чую: "Не сумуй, але ж у тебе є двоє прекрасних діток!" – так, є. Але я не реалізовую себе через дітей, я реалізовую себе через роботу, саморозвиток і т.д. Тому наявність дітей не робить погоди у моїх смурах, хоча вони й кльові) (діти).

І от уявіть собі, що ви жінка, і на вас з усіх сторін тисне посил про те, що після материнства ви реалізуєтесь і станете найщасливішою людиною.

А потім народжується дитина. І замість пастельних сонячних тонів на вас спочатку обрушується обкакана міконієм попа, яку нема як помити, бо у пологовому нема гарячої води (а серветками вологими обтирати не можна, бо ти погана мать), потім коліки, коли по 6 годин треба носити дитину стовпчиком, потім прокидання по 10 разів за ніч, соскИ, розгризені в кров, недосип і галюцинації від цього, миттєва втрата всіх регалій і зведення тебе, цілісної особистості, до єдиного "Мамаша".

Кожному своє, але мені важко було всю багатоманітність інтересів звести до однієї людини, якій потрібен постійний нагляд. І на це все зверху – безперевний осуд від усіх, що ти все не так робиш.

Тобі обіцяють, що з часом стане легше, але легше не стає. Ти просто виходиш на новий виток труднощів. То він кричав по 6 годин нон-стоп,а тепер тебе на 13:00 викликають до директора щодо його поведінки і ти смикаєшся на кожен дзвінок зі школи.

Його виключають з двох шкіл, гуртків, відправляють додому з таборів, і татові тринь-трава, а винувата бай дефолт завжди ти. Бо не воспітала. Типу у дитини є тільки мама, яка виховує, уф.

Я не заперечую, що є люди, яким материнство у задоволення. Але ті, кому ні, стикаються просто із колосальним пресингом.

І коли кажуть, що "Не готова – не народжуй", мені стає смішно. Реально, ніхто і ніщо не готує до того, чим може бути народження дитини насправді. Єдині правдиві голоси – це голоси тих відважних мам, які зважуються поділитися. Знаючи, що їх затюкають. І їх затюкують.

Але правду треба знати, аби робити свідомий вибір. Що не завжди може пощастити зі спокійною дитиною, і що не завжди материнство – це твоє.

Читайте також: Як нам легко руйнують впевненість в собі

Я, до речі, хочу третю дитину, як не дивно. Але народити її свідомо, будучи успішною, маючи роботу і проекти, кошти і підтримку від чоловіка. І цей вибір роблю уже виходячи з досвіду перших двох дітей. Хоча хтозна, щось не рухаюся я у цьому напрямку....

А не в 23, надивившись смаливих картинок у журналі "Твой малыш".

Источник: → Все новости от