Первинне завдання Вакарчука – жорстке фільтрування охочих потрапити до влади

Отже, після низки дописів про Зеленського, я маю написати пару думок і про Вакарчука. 

Все тому, що мене цікавлять політики "нової хвилі", а не опис програм та дій "детей гнезда Кучминого" ( як дотепно колись назвала Мостова всіх політиків "родом" із кінця 1990-х).

Вакарчук вже був у політиці. І тоді йому це дуже не сподобалося, і він швидко повернувся до музики. Що ж, принаймні, це був чесний вчинок. На відміну від "діячів", які з’являються у сесійній залі лише пару раз на рік, але справно отримують з/п депутата, доплати та компенсації тощо.

Очевидно, що Вакарчук не буде балотуватися на цих президентських виборах (хоча теоретично все може змінитися). Але це не значить, що він не зможе на них впливати шляхом активної підтримки одного із кандидатів (судячи з усього, це може бути або Гриценко, або Садовий). За опитуваннями, навіть у "сплячій" формі рейтинг Вакарчука коливається у межах 3%, що може стати доволі непоганим подарунком кандидату, за якого Слава публічно і переконливо закличе голосувати своїх прихильників.

Здається, що Вакарчук не має великого бажання займатися рутиною в якомусь міністерському кріслі. Отже, якщо він і повернеться у політику, то це буде знову парламентська зала.

Думаю, що під час перегонів до Ради він точно буде номер 1 у списку того із кандидатів, за якого він агітуватиме під час президентських перегонів. Або ж він спробує стати на чолі нового політпроекту, який об’єднає, зокрема, і групу єврооптимістів із БПП та низку громадських активістів, а також представників учасників АТО, і можливо, представників журналістської професії, мистецтва та науки. 

Вакарчук певною мірою уособлює собою потребу десь 10% електорату у довгоочікуваній "третій силі" чи "новій хвилі".

Тобто, це ті активні і свідомі виборці, які у Садовому та Гриценку не бачать достатньої "політичної новизни", але і не сприймають новаторський шоу-підхід Зеленського (власне, Зеленський більше орієнтується на "пасивних" виборців, тобто тих, які зазвичай не ходять на вибори).

Як на мене, Вакарчук має вірні глобальні думки щодо необхідних перетворень у країні, він щиро сповідує ліберальні цінності. На нього позитивним чином вплинуло нещодавнє навчання у США. Ця людина заслужено користується статусом морального авторитету. Втім, Вакарчуку бракує досвіду у втіленні своїх цілей в рамках державного управління, тож для результату йому необхідна потужна команда експертів у всіх сферах.

Я думаю, що після повторного отримання депутатського мандату сама по собі політика в усіх деталях та тонкощах буде цікавити Вакарчука не дуже довго, і він обмежиться лише самими абстрактними речами. Втім, його головною історичною місією може стати заведення під купол великої когорти нових (і не дуже) політиків, які формуватимуть силу "європейського світлого майбутного" у боротьбі із консервативним "радянсько-сірим" та корупційним "чорним" в українському політикумі.

Отже, тому первинне завдання Вакарчука є жорстке фільтрування охочих "прильнути" під його крило і потрапити до влади. Адже в інакшому випадку і на це раз політична надія середнього класу виявиться пшиком.